Десь блукають обламані Крила,
В темноті, протаранюють час,
То ж, вкровавлено Осінь зустріла,
Не літатиму й в мріях для вас…
Мої Крила – це та нездоланність,
Сила пристрасті й міць почуттів,
Тому й мрії спливають у давність,
Злий знекрилити долю звелів…
Більше в Небо уже не здіймуся,
Навіть в віршах своїх і думках,
Та з смиренням ще Богу молюся,
Хоч долаю й знедолений шлях…
Мої Крила уже не підняти,
Їх й примірять не здатен ніхто,
Бо не варто чужих Крил ламати,
Як своїх наростить не дано…
Десь блукають обламані Крила –
Вдячна їм за падіння та злет,
То ж і інших, чужих не купила б,
Якби й мала аж стільки монет…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2020
автор: Lilafea