Я навчилася чекати, я навчилася терпіти
Бо тебе, щоб відчувати, не достатньо лиш хотіти.
В нас постійно перепони, на шляху нам заважають
Ще не знають всі навколо, що на них ми незважаєм.
Я навчилася сприймати, я навчилась цінувати
Не завжди тебе багато, а я хочу завжди мати
Твої руки, твої очі, твоє тіло, все надовго
Мені завжди не достатньо, я постійно більше прагну.
Я навчу тебе чекати, я навчу тебе любити
Та для цього ти повинен мене дуже захотіти.
Тільки так ти все відчуєш і проявиться бажання
Не давати мені спати, а займатися коханням.
Ну зроби вже щось для мене, поцілуй мене спонтанно
Я і так все чую тихше, бо в твоїх руках я тану.
Обійми мене сильніше, дай побільше свого тіла
Не соромся за бажання, я так само це хотіла.
Вимкнем світло, включим серце і почнемо наше діло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2020
автор: ІраБо