[b]Я[/b]к в світі посміхається життя
[b]Т[/b]ихенько розділяючи етапи,
[b]А[/b] ти ховаєш в серці почуття
[b]К[/b]оханням доторкаючись до зваби.
[b]Д[/b]орога, що веде у зелен гай,
[b]А[/b] далі стежка в'ється до струмочку,
[b]В[/b]еличність почуттів, як дивограй
[b]Н[/b]аспівує мелодію в рядочку.
[b]О[/b]світлені веселкою місця
[b]Т[/b]оркає гай зеленою красою,
[b]О[/b]й, як прекрасний образ твій лиця,
[b]Б[/b]оюся зникне вранці із росою.
[b]І [/b] подарую знову я мотив,
[b]С[/b]уцільне щастя, більшого не знаю,
[b]П[/b]рийду у гай, навіть в період злив
[b]І[/b] сміло прокажу, що ще кохаю.
[b]В[/b]сесвітньою красою обійму,
[b]А[/b] потім ніжно, трепетно руками
[b]В[/b] серде́ньку я кохання поселю
[b]П[/b]ривітно посміхаючись думками.
[b]І[/b] знову прозвучить в житті мотив,
[b]С[/b]хиляючи серця, як в унісоні,
[b]Н[/b]езнаю, скільки нам іще пройти
[b]І[/b] лиш душа назавжди у полоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик