Вже Бабине літо - Осінь Золота
І ти , снишся у волошковім полі.
Тебе зустрів, коли тополя цвіла
Ти , зривала волошки в долоні.
А твоя усмішка є завжди у моді!
На лиці , така мила і чарівна.
А вона, робить погоду в домі
Дарує , щастя коли за вікном зима.
Вже Осінь , посріблила скроні в клена
Постригла , розкішні коси в тополі.
Ніби , вчора шуміло листя зелене
Нам , усміхалось літо -ясні зорі.
Не бачились , десятки - десятки літ
О , скільки весен сплило за водою! .
Ти , така красива як ліловий квіт
Так хочу , обняти тебе рукою.
Ти, вийшла заміж... і у мене сім'я,
Думаю ,про тебе не можу забути.
Побачив, випадково моя душа
Хоче , знову наше літо вернути.
А час , так швидко біжить як вода
Весна ,у літо... а літо - в осінь.
Я чекав , тебе довгі - довгі літа
У снах, обнімав твої пишні коси.
А твоя , усмішка є завжди у моді!
На лиці , така мила і чарівна.
А вона, робить погоду в домі
Дарує , щастя коли за вікном зима.
Осінь, з віт обриває жовте листя
І квіти , троянди в'януть в Листопад.
А поміж нас залишилась пісня
І наш рай, випромінює Зорепад.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2020
автор: Чайківчанка