Десь на узліссі Щастя загубилось,
Палає, мабуть, й досі там вогнем,
Бо з ним дружити так і не навчилась,
Тому й життям окремо далі ми ідем…
Воно когось ще гріє спозаранку,
Чи восени, а чи й в оті морози злі,
Забувши про життя мого світанки,
Крижини в серці холодить й в душі.
Можливо, саме біля нього в Ніч казкову,
Дванадцять Місяців зберуться гомоніть,
Воно й тоді співатиме лиш колискову,
Душі моїй, що ще наївна в мріях спить.
Десь на узліссі Щастя загубилось,
Вже не шукатиму його, бо все дарма –
Не збудеться в житті, все що наснилось,
Бо в моїх мріях й планах вже давно Зима…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
16.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2020
автор: Lilafea