ПОВТОРНО
ВОНА ЛЮБИТЬ СОНЦЕ І ЛІТО
Вона любить сонце , і літо
А кожнісінький день дощить.
У її вікно ,стукає вітер
Щось хоче ,сказати...Шепотить.
Осінь,навіює хмари...і сум
Затуманила ,увесь білий світ.
І голова болить від дум...
Душа,рветься до пахощі цвіт.
Вона любить життя, і літо
Слухати ,небо ...синє море.
Як в саду , розквітають квіти
Горіти,вогнем у любові.
Від самоти, душа болить
Скільки ,втрат у житті... болю? ...
І хто цей дощ, зупинить?...
Щоб вдихнути у життя вволю.
Побивається, у клітці
Тисяч запитань до вітру.
О , не обтрушуй ,лист на гілці
Хай дерево життя радіє світу.
Багато запитань до вітру
А відповіді, на них немає.
А негода,пожирає світло
Самотня душа у тьмі страждає.
Крильми звиває гніздечко
І годує своїх пташенят.
І від праці, мліють крилечка
І ти, собі є лікар і кат.
Сама ,від себе не втечеш
Від долі, що в твоїх руках.
Змирися,з усім..отак живеш
Щоб жити, працюєш як птах.
Ти, всім хочеш допомогти
А хто ж подбає про тебе.
Чи,спитає як живеш ти?....
І чи , приголубить до себе.
Вона любить сонце , і літо
І мелодію синьооких зір.
І усміхається, мило світу
Мережить , свої мрії зі слів.
ID: 894739
ТИП: Поезія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2020
автор: Чайківчанка