Блукаю горами,що у моєму селі,
блукаю там,де випасалися корови селові.
Дивлюся і не бачу,горам цим кінця-
а ще недавно,тут випасала корови дітлашня.
Корів нема,корови люди продали,
по їх словах-немає, молоко ціни.
І працювати,за кордон всі виїжджають-
копійку для сімї,так заробляють.
Що буде далі - це загадка,нашого життя,
хоч ясно всім-це смерть для нашого села.
Село вмирає, хоч багатіє на очах,
а з ним традиції мого села,чекає крах.
І гори берізками,молодими заросли,
там де косили і пасли корів,тепер берізники.
Замість корів,хочу я дороге авто -
а що буде в майбутньому,мені усе рівно.
Можливо,цивілізація крокує,що є сили,
і треба позабути,як давно в селі,ми жили.
Та часом,боязко стає за рідне,це село -
коли в холошнях,та коровами,воно краще жило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2020
автор: Бабич