Навіщо рідна Мамо,ти мене родила,
і дала, сині очі і довгою косу.
А виристивши з торбою у світ пустила,
щоб працювати й покорятись,за кордоном паничу.
Коли прийду,утомлена з роботи,
і очі закриваються у же, самі.
Дитино,зможеш все ти побороти-
чую слова я мамо твої,вже у сні.
Твоє життя,літами,що богате,
дочці бажало,іншого життя.
Хотіла,щоб до двору прийшли свати,
та потім у дворі,кричала дітлашня.
Все буде матінко,як ти хотіла,
я повернуся скоро,до рідної землі.
Хоч трошки від важкої праці помарніла,
але я вірю,на краще змінеться,усе в житті.
Дівчата Українські,синьоокі-
що по світах,працюють на панів.
В часи,що живемо, такі жорстокі -
вас хтось,ще поплюжити посмів.
Ви ті,хто рідну землю цінували,
і рідну матір,слухали понад усе.
І ті,що важко,важко, за кордоном працювали,
але ви ті,що вірили і вірять-на Україні скоро,краще жить буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2020
автор: Бабич