Ти стоїш у сукні чарівній
Вбралася у шати, як весна,
В тебе образ, ніби неземний
Бо у нім небачена краса
Біла сукня, як вишневий квіт,
На плече спадає ніжно локон,
Від краси, неначе дивний світ
Зупиняє мить чарівну кроком
Ніжність, що у погляді бринить
І глибинність, ніби розчиняє
Чарівна мелодія звучить,
Яка надихає й окриляє
І милуюсь - вічність хай пройде,
Неможливо від краси стомитись,
Так чарує тільки неземне -
Можна лиш на хвильку зупинитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик