Ось знову чорно-білий день,
Такий як вчора й позавчора.
Навкруг ще й осінь золота,
Та тільки сіре все довкола...
Спішать похмурі перехожі,
Такі ж як чорно-білий день,
Хоч дні стоять іще й погожі
Та не чутно в душі пісень...
Тролейбуси всі сірозвучні,
Навіть трамваї не дзвінкі,
Качелям, що у парках, скучно,
Бо й діти також вже не ті...
То Чорну П'ятницю святкуєм,
Чи Хеллоуін, чи нова чортівня.
Давно самі себе уже й не чуєм,
Бо, навіть, чорно-сіра вже рідня...
У "чорні списки" відправляєм,
Вже й тих, хто вчора допоміг,
Чому ж дітей ми так навчаєм,
Навіщо тягнемо їх в новий гріх...
Забули номери вже й телефони,
Оті, щоб рідним просто подзвонить,
Зате круті, мабуть, у всіх айфони,
Щоб в інтернеті слід свій залишить…
День й чорно-білий знов минеться,
Настане скоро,мабуть, чорно-чорна ніч,
Та, посивіла, стогоном душа озветься,
Останній Небу дасть журливий клич...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
10.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2020
автор: Lilafea