Дорогою я йду, прикривши біль снігами,
Що доля протоптала навіть лихом у житті,
Мелодію душі вплету прожитими літами,
Міст Перемін знайти свій новий щоб в путі.
У новорічнім танці знову з Вітром покружляю,
Віднайду промінь світла й Волі Божої вінець,
В Міст Перемін часом й дурні думки вкладаю,
Щоб перехрестю злому вже настав кінець.
Ступатиму життям від нині й завжди вправно,
Бо й роком розпачу пройшла вже не одним,
Але сльозам не піддаватимусь все рівно,
Збудую Міст міцний собі надійних Перемін.
Нехай лютують злі прокльони й негаразди,
Під Богоматері, я віддаюсь Святий Покров,
А якщо когось ще душить чорна заздрість,
То злобно не бажатиму і тим лихих оков…
Міст Перемін із оптимізму збудувавши,
Надіями, що ще Любов’ю й Вірою живуть,
Посмію навіть й нецензурно всіх «пославши»,
В життя прокласти перспективнішу ще путь!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2020
автор: Lilafea