Осіння ніч і дощ ридає,
Шум потяга понісся в даль,
Самотньо руки простягає
До мене в темряві печаль.
Тільки безсоння пригортає:
На небі навіть зорі сплять,
В дощу так хочеться спитать:
Чому по ночах ти блукаєш...?
Не відповість мені - я знаю
Сховав як під вуаль чоло,
Зі мною теж таке було
Я відчуття ці пам"ятаю.
Здається, простір теж не спить
Сльози дощу збудили вітер,
Він сон мій так прогнав сердито,
Що той тікає аж тремтить.
Вже близько ранок - ніч минає.
Стомився дощ - наче дрімає,
Мабуть мій сон пішов до нього:
Всміхнувся день і Слава Богу!
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2020
автор: синяк