Ти для мене – небо волошкове,
Трави, що схилились до стежини,
Нерозквітлість хмар у стиглім житі,
Що веде замріяну розмову.
Наше щастя буде голубіти
Ароматом за́тишної днини
І медовим квітом конюшини,
Запашне, небесно-полино́ве.
У блакиті стелиться піснями –
Неба край торкає чебрецями.
Світ мого кохання – квітне знову.
У повітрі над житами гусне
Волошко́во-неозорий усміх…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2020
автор: Білоозерянська Чайка