А Море з Місяцем у змові,
Про горизонти, чудні де дива,
Там хвилі шепчуться метрові,
Де Море й Небо тихо поглина…
Тому в тенета навіть Небо взяли,
Панують в ніжних розкошах його,
Тайком, мабуть, і Хмари обвінчали,
Хоча кохання там ніколи не було…
То ж Місяць знову хвилі розганяє,
Примхливе Море забажало так,
Глибинну піну вгору підіймає,
Хоча для Неба це поганий знак.
Та з Морем в парі Місяцю не бути,
Це ж дві стихії й різні два світи,
Господню Волю варто не забути,
Хоч й дуже закортіло разом йти.
Море для Місяця однак не пара,
Хоча й палкі цілунки їх вночі,
Без почуттів даремна ця забава,
Як і зізнання у коханні ці пусті.
А Море з Місяцем у змові,
Щоб довше вік свій так прожить,
Зате їх ночі, що шалено-кольорові,
В кохання можуть віру нам вселить…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
03.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2020
автор: Lilafea