А Осінь – моя коліжанка,
Свої їй повідаю й сни,
Бо висохла вже філіжанка,
Солодкі де мрії були…
То ж каву я п’ю з гіркотою,
Приперчену трішки жалем,
Сльозами присолену мною,
Й осіннім залиту дощем…
Мої береже хто секрети,
Й вітрам роздає в вишині,
Де нові складаю куплети,
Та творяться вірші й пісні…
Думки де свої я збираю,
Лиш Осені все розкажу,
Як сили, щоб жити шукаю,
Та як по житті цьому йду.
Ще серце лиш їй відкриваю,
Хоч там вже давно пустота,
То ж долю свою поважаю,
Йду шляхом до Бога одна.
…а Осінь – моя коліжанка…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
02.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2020
автор: Lilafea