Красунчик-жовтень помахав прощально
І зник за обрієм, позолотивши світ.
А листопад, ступивши тріумфально,
Холодним вітром зносить запізнілий цвіт...
Туманом сірим землю сповиває,
Дощем холодним стукає в вікно,
І сонце десь за хмарами ховає,
А хочеться, світило щоб воно!
Огидна сірість лізе прямо в душу
І сіє смуток, тугу додає...
Я побороти оцю сірість мушу,
Бо все, що сіре - точно не моє!
Гей, листопад, з тобою повоюю,
Бо є у мене пречудовий план!
Візьму я пензля, фарби й розмалюю...
Ні, не весь світ... поки що лиш паркан!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2020
автор: Оптимістка