Мовчать

Мовчать  діброви  і  лани,
На  сході  снять  кургани,
В  Печерах  зайди  -  Гетьмани,
В  могилах  отамани.
 
Злетілись  чорні  шахраї,
Шлею  накинула  ж.дота.
Напевне  ми  не  хазяї,
Раз  рулить  каїн.та.

Приспали  вірусом  брехні,
Податками  обклали.
По  вуха  в  соплях  і  лайні,
Рабом  в  коліна  впали.

Гноїли  посеред  снігів,
Вирвали  нігті  й  жили.
Забрали  Пам'ять  і  Богів,
Копають  знов  могили.

Культуру  знищила  змія,
Спалила  Січ...  попрала.
Урала  честь  мою...  ім’я,
Малорасєєєю  назвала.

Вбивають  дома...  на  війні,
Від  чогось  все  «звільняють».
Хр’якам  ще  мало  і  свині,
Земельку...  приміряють.

Та  що  ж  ми  браття  за  народ,
Раз  можна  залякати?
Над  нами  глумиться  ур.д,
Пора...  серпи  виймати!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2020
автор: Волиняка