Ти зоряні ночі придумав для мене,
Щоб я по стежині ходила до тебе
І сад неповторний, що вабив красою
Схиляв свої віти і пахнув весною
В небесному сяйві всміхалися зорі,
Писались події для справжньої долі
І ніч до останку весь світ дарувала,
Мабуть чарівниця також покохала
А ще до обіймів краса загадкова,
Умить розкривалась чарівність казкова,
А ми, ніби зорі всміхались спокусі,
Спасибі казали привітній подрузі
А нічка чарівна і гарна, як пані
Ховала нас ніжно в нічному тумані,
Мереживом сизим нам плечі вкривала
Але у додаток ще більш спокушала
Всміхалося небо, красу споглядало,
Із ніжністю долі до себе схиляло
І в сяйві небеснім в тенетах любові
Навік поєднало щасливі дві долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик