О , поверни мені доле --молоді літа!
Мою юність коли цвіла, як солодка вишня.
Коли двадцять,тридцять літ...і я , немов весна
І малює , у мріях казку- зоря Всевишня.
У свій рай,біжу я босими ногами,
Щоб за гаєм польові квіти віднайти.
Я ,немов червоний мак поміж житами
Слухаю спів солов'я ,як шелестять ясени.
Заколосився буйно лан...пшеничне поле
Збираю колос до колоска - у поті чола.
А від краю до краю... лан широкий ,як море
Пора, за порою біжить удаль, як вода.
Весна біжить у літо...А літо , у осінь...
Оглядаєся ,назад...А там десятки , десятки літ.
Ще серденько просить тепла неба просинь
Щоб мою душу засолодила вишня із віт.
О ,поверни мені доле -молоді літа!
Садочок весняний у цвіту -біля хати.
Де у ньому , сидить : тато і мати моя
Виглядають з доріг, щоб мене обняти.
М .Чайківчанка. .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2020
автор: Чайківчанка