Коли розумієш, що ти нічого не вартий,
Береш свою долю в руки – гадаєш на картах.
І хай випадає погане – будеш сміятись.
Твоєму властиво серцю одне лиш – не здаватись.
Дивився пронизливо в темряву зором німим,
Чекав, поки сніг закарбує вкорінення зим.
Терпів. А на завтра не витримав хвилі ідей.
Тебе затоптали у нечисть прокляття людей.
Вставай, не ховай, що душа породила.
Мовчи, не смій говорити, що йти вже несила.
Лети, бо занадто багато треба зробити,
Найперше – нестримано, гордо, окрилено жити.
21.11.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8923
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.11.2005
автор: Vilna