Млявість душевна породжує страту.
Туга сьогодні стина від розплати.
Випита ними чаша трутини.
Від божевілля самотність загине.
Страх знахабніло дорива плаценту,
Тепер розірвана з життям дощенту.
Не поєднати голови з ногами.
Юродство це переповнюють гами.
Зафарбували очі обманом,
Серцем керує глум надто рано.
Марно пишається зарозумілість.
Створює пастку з ненавистю хилість.
Дике безумство не буде зникати,
Ні, не відміниш плановану страту.
Хвора психічно душа помирає.
Може отримає спокій у раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8922
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.11.2005
автор: Vilna