А Осінь знов заплакала дощами,
Змиває вщент, що на її шляху...
Дерева оголила під вітрами,
Забравши в них оспівану красу.
Мандрує Осінь впевнено й зухвало,
Зриває цвіт останній й втоптує траву
Так ніби їй всього й завжди замало,
Неначе хоче Літо знищити й Весну...
Вона ж наївна думає, що вічно
Краса у неї буде, сила і права,
Та скоро вже тікатиме поспішно,
Як раптом приглумить її Зима...
А Осінь знов заплакала дощами,
Вмиває землю від хвороб і зла,
Щоб тільки нових сил усім додала
Та позитиву щастя в кожен дім Зима...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.10.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2020
автор: Lilafea