А життя , немов широка нива
Треба іти, і іти до заходу дня.
Припече, сонце... і буде злива,
Натомлені ноги наколе стерня.
Коли перейдеш , лан ...сивіє голова.
ВІд важких думок не можеш спати.
Коли ти , ідеш до цілі... і є мета-
З Богом, можеш все подолати.
Не проспи, весну -літа молоді
Бо треба орати , сіяти і жати.
Шукати , свою доленьку на землі
Щоб лан життя - зерном засівати.
Ти , не будь лінивий бур'ян споли!
працюй , щоб виріс колос золотий.
І не бійся , коли воюють злі вітри
Як своєю ногою топчуть хліб святий.
На все свій час... і є пори року
Весна , щоб орати... і сіяти зерно.
Літо , цвіте у медовім соку...
Золота осінь -збирає всяке добро.
Вітер , перукар стриже дерева
Осінь, як Шанель любить стрижку каре.
У модній стрижці як королева
До Покрови , із парчі нить пряде.
Зима , замітає все білим снігом
Ріки , Ліс... гаї , діброви , поля.
І годує , нас священним хлібом
Щоб від праці раділа душа.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2020
автор: Чайківчанка