Коли весняно-літня суєта
Удаль помчить услід за журавлями,
Навідається осінь золота
У ліс і сквер, у кожен двір загляне.
Люблю її, похмуру і ясну,
Коли шепоче день опалим листям,
І в темінь непроглядну, навісну,
Й як нічка зорепадить в вись імлисту.
Я з осінню давно уже на «ти»
І зізнаюсь не вперше їй в любові,
Нехай мені вже літечко простить,
Що осінь славлю знову я і знову.
9.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2020
автор: Ганна Верес