Як приборкати хвилі смирення
З існуванням даремного вчення
Про чуттєвість людини найвищу.
День за днем у порочності рищуть.
Рік за роком зближаються з крахом,
Тхне від люду занедбаним пахом –
ароматом насилля і зради.
Ти ще дишеш? Питання – заради?
Пропонують лягати у труни,
Не чекати сигналу з трибуни.
Чим раніше, тим краще споруда
Височити над пагорбом буде.
Не спинити наказів із низу.
Хто залишився – ставлять залізом,
Розпеченим до кольору болю,
номери. Вже не матимуть волі.
Не приборкаєш хвилі смирення
З існуванням незмінного вчення
Про постійну свободу людини,
Що виборює днину від днини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8917
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.11.2005
автор: Vilna