Хоч мова народу - це історія і почуття,
Це голос життя кожного покоління в країні
І справжня національна цінність земного буття.
Чомусь лунає в нас не гучно це слово: "Людина".
Тож нашим людям потрібні артефакти культури:
Поезія, музика і драматургія, кіно...
Людині це, як кисень для дихання, свободі - курс,
Душі - тепло, яке потрібне вже кожному давно.
Сьогодні в країні не сприяють цьому наше ЗМІ.
До молоді не звичний голод приходить "кисневий".
Нове покоління у смаках своїх не знає мір.
Воно вибирає, що пропонує ефір - недруг...
І легко піддається маніпуляціям різним.
Ефір робить ідолів з них, мабуть, зомбує розум.
А влада і ЗМІ стоять на боці олігархів скрізь.
Ось звідкіля простує розпач, розлад, розділ, розмах...
Життя - найвище призначення, це творча дорога...
Людина загубила себе та збільшилась злоба.
Час вносить свої корективи від мовчання людського.
Розставим критерії... Люде! Не дайся горю, злу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891598
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2020
автор: Маг Грінчук