Зірвалася коза із ланцюга,
Біжить прямісінько до баби.
-Може на прив'язі сиди сама?
На річці хочу загорати.
Дурепо, сама стою на сонці,
Знаєш, де я бачила тебе?
П'єш святу водичку на ослонці,
Поважаєш, ти завжди себе.
Не думаєш, що жива істота,
Що ведеш, ти рідко до козла.
Зберігала довго мою " цноту ",
Про своє забула, ти стара?
Я не сприйму по-твооєму життя,
Постійно крекчеш, часто стогнеш.
Знайду собі достойного козла,
"Алав'ю" і я уже під сонцем.
Багато розвелось бабів і кіз,
Старі своє лиш розуміють.
Не спілкування і не купа сліз,
Ведуть інші правила в дію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2020
автор: Валентина Ярошенко