Роки минулі в памяті кричать,
неначе відлітаючий у небі птах.
Роки мої-вас так уже багато,
а інколи,немає й, що згадати.
Думками я лечу,кудись у далечінь,
прожиті епізоди,як в далені десь дзвін.
Той дзвін,що на душі минуле турбував,
можливо радість а можливо гіркоту згадав.
Ключом у небі птахи пролетіли,
й роки мої,десь у житті моїм осіли.
І тільки інколи згадаю,що було-
коли в душі,та у житті усе цвіло.
І наче день,років багато пролетіло,
і як так сталося,мені не зрозуміло.
Ось тільки діти,показник прожитого життя -
тепер вони такі роками,як в памяті моїй лишився я .
Летять птахи у теплії краї,
шукають,як і я -тепліше місце у житті.
Роки мої,що відлетіли у небуття,
я вірю- хоч у думках,але повернутся вони в моє життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2020
автор: Бабич