Світанок крила розправляє,
Мережки сині і золоті,
Червоним небо вишиває,
Наперекір нічній темноті.
Люба вже досить, навтішалась,
Розгулялась, бешкетувала,
Та й із вітром, залюбки гралась,
Вроду осені прославляла.
Чому прийшла, пора спинитись,
Земля втомилась від дощів, злив,
Тож дай сонечку прояснитись,
Щоб встав ранок - срібла розстелив.
Поміж хмар зорі ясноокі,
Відпливали у свої шати,
Скрізь по небу стрічки всілякі,
Так світанок вмів малювати.
11.10.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2020
автор: Ніна Незламна