Я, як калина, не завжди смакую,
Для того певний є отой момент.
Не кожного я й цвітом зачарую,
Та грона ягід не для всіх, як мед…
Для когось гіркота моя, мов ліки,
А іншим, як отрута смертна на язик.
Та я живу, допоки сонце мені світить,
Й Господь благословляє мені вік.
Когось привабив цвіт лиш ранній,
Для когось в спілих ягодах мій смак,
Якщо б цей рік і був в житті останній,
То заново життя прожила б лише так.
Не полуниця я, що солодко смакує,
Та не малина, що й осінньою бува
Якщо не бачить хтось мене й не чує,
То хіба в тім якась й моя вина?
Калиново ж життям своїм ступаю,
Завжди морозів я чекаю та зими,
Коли лиш той насититься до краю,
Хто не шукав в житті високої ціни…
Хто не розмінював мене на ананаси,
Чи й в манго не шукав моїх медів,
Цілюща я тому й до того тільки часу,
Хто смак життя знайти в мені зумів…
Я, як калина, не завжди смакую,
Та не чекаю пошанунку й визнання,
Лихих прокльонів у свій бік не чую,
Якщо й гіркою я прийшла у це життя!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
8.10.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2020
автор: Lilafea