Ранок стихає, бачиш,
сонце ховається за светр,
Вислизне скоро у закулісну тінь.
Шкіру проймає промінь,
ніжно у самий центр,
дихання відчуваєш,
хто є для тебе він?
Втратив із вени світло,
морок укутав груди,
Жалить, немов кропива й немає у тобі
сили.
Всі відчувають у собі тінь,
бо вже скоро грудень...
Ти не впадай у відчай,
Розстібай ґудзики на спині,
щоб виросли знову крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2020
автор: Олеся Шевчук