Червонощоким яблуком впаду в траву,
Примну іі, у роси огорнуся...
Відчую мить прекрасну й чарівну...
Живу й люблю ... Коханою зовуся.
Я айстрою до сонечка всміхнусь,
Пелюстки легкий вітер приголубить.
І в даль пречисту , світлу, золоту
Лечу в думках за тим ,хто мене любить.
Листочком із берізки затремчу,
Таким тендітним, ніжним і багряним.
Я осені до ніг тихенько упаду,
Щоб завжди бути поруч із коханим.
Нас осінь- чарівниця провела
Стежиною ,у час рясного падолисту..
Благословляла , щоб любов жила,
І дарувала зоряне намисто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891029
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 07.10.2020
автор: Калинонька