[i]Пам'яті Дмитра Віталійовича Студінського,
курсанта Харківського військового інституту,
який загинув у авіакатастрофі при падінні
навчального літака АН-26[/i]
В останню путь до рідного порога
Покрився смутком почорнілий шлях.
Додому з Харкова повзе дорога
І губиться у ско́шених полях.
Все небо зранку вкрили чорні хмари,
На землю пролили́сь вони слізьми.
Смертельний час вистукує удари –
Сьогодні всі прощалися з дітьми.
І тіло хлопця привезуть в Житомир,
Де всі в Озе́рному чекають вже його.
Навіщо в дім до них прийшло це горе
І як синочка хоронить свого́?
Ще змалку він хотів бути пілотом
І управляти в небі літаком
В вечірній час, як небо вкрите злотом,
Й як сонечко сідає за ставком.
Та не судилось хлопцеві літати,
Тепер лише літатиме душа.
І до могили прийде посивіла мати,
Де серце рватимеится без ножа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2020
автор: Ольга Калина