Земля її вітала

Усе  минуло,  як  вчорашній  день
Зів'яло  літо,  осінь  на  коні
Вже  ліс  не  чує  голосних  пісень
Біжать  хмарки  хвилююче-сумні…

Геть  спорожніло  полечко  давно,
Бо  крила  має,  кінь  той  вороний,
Побагровіло  помахом  воно,
Хоч  золотий,    пейзаж,  але  сумний…

І    тішиться,  миготливій  зорі
Те  листя,  що  несе  живу  красу
У  зачісках  берізки  нестарі
Жаринки,  чорноброві  п'ють  росу

Всім  травам,  фарби  підбирає  кінь  -
Червоний…  та  жовто-зелений  квіт
Мереживо,    з  тендітних  павутинь
Від  літа,    жовтню  передасть  привіт.
Осіння  радість  лине  в  небосинь...

                         15.09.2020р






адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2020
автор: Ніна Незламна