Я осінь запрошу на чашку чаю,
У тепле місце, в наше улюблене кафе.
Ми будемо гомоніти з нею до рання
Про щось тихе, добре й золоте.
Про дощ, що тупотить по даху,
Про ніжність квітів, що іще цвітуть,
Про те, як на світанку
Беру додаткову ковдру і не можу знов без тебе заснуть.
Про те, як чай гарячий набуває особливого смаку,
Коли ти п'єш його перед заходом сонця.
Хіба можливо відвести очі, споглядаючи оту багряну красу
Крізь маленьке, прикрашене краплями віконце.
А чай такий смачний, і з присмаком осінньої самоти
Хочеш я тобі теж зроблю, ти ж зайдеш ввечері після роботи?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2020
автор: Mezu Svitlana