Вже падають яблука циганки
Це осінь, натрусила їх в траву.
Літо, минуло... Холодні ранки
І до тебе,на крилах лечу.
Я назбираю, яблука медові
Подарую,цей плід кохання.
Це осінь,нам осяює -дні святкові
Із нашого раю передає вітання.
Розсипає осінь на коси листя
Золотом сипле до ніг землі.
На струнах жовтня бринить пісня
І дарує, прекрасний час -душі.
Розпустила коси -осінь чарівна
Їх вітер,розплітає дотиком руки.
О , зупинися мить -пора золота!
Хай усміхаються берізці ясени.
Осінь, сплітає віночок з листя
Тобі, дарує корону люба.
Ніби ,вчора весна у намисті
Вела,нас з тобою до дуба.
Поведу,тебе - у осінь золоту
Закружляю, у вальсі як Листопад.
З тобою,крізь заметіль пройду...
Зустріну, надвечір'я -зорепад.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2020
автор: Чайківчанка