Ви знаєте,на що похожа зла душа -
на глечик,який немає дна.
Дивлюся,як наливається в нього вода,
і бачу в ньому,все людське життя.
Людину,що переливає з порожнього в пусте,
але у вигляді сльози,вода по стінках глечика тече.
Під глечиком без дна,уже в низу калюжа,
та бруд і слизь,що зло й брехня приносять людям.
Навіщо глечик той і хто його тримає,
можливо це,хазяїн тільки знає.
Інакше пояснити,це все не можливо-
комусь потрібно,щоб стільки сліз пролилось.
Хоч скоро глечик викинуть,або звісять на тин,
хай бачать всі,що сталося з глечиком таким.
А ще хазяїн глечика звинуватить,його у всьму -
та він без дна а,я хотів тримати в ньому воду.
Так прикро ,що глечиків в нас час,таких багато,
і всі потрібні хочуть бути і йдуть на все- й завзято.
Допоки є такий хазяїн,то є в цих у глечиків життя,
і ті і ті в страху - бо далі їх чекає темнота.
Слова,що написав у вірші,то просто так -
та придивіться,кажу шепітом,можливо вони і серед вас.
Можливо глечик розмальований,весь у квітках,
але без дна і стінки у середині,усі в сльозах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2020
автор: Бабич