Сиджу,на божій долині пасу вівці
І дивлюсь,на небо як хмарки пливуть.
Від думок,сивіє мій волос на голівці
Біжить,час рікою...і пізнаю ,життя суть.
Я крок,за кроком підіймаюсь вище до гір
На сьоме небо , туди, де Ангел живе.
Слухаю, як підбирає струни з ніжних лір
Насолоджує ,спів пташки - небо голубе.
Я ,пасу вівці поміж кам'яні скелі
Летять,дні за днями в далі голубі.
Здається,що досягну небесної стелі
Взуття,вузьке набила в ноги мозолі.
Підійматись,до синіх висот так важко
А ще гірше,падати вниз в океан.
Боїться,проти вітру летіти пташка
В серці,зоріє надія ...голубіє лиман.
Я з Богом,все зможу і все здолаю
Він,дасть мені міць,сили іти у життя.
Мені щастя , багато не треба...лиш , раю...
Того ,що відкриває Всесвіт- ясна зоря.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2020
автор: Чайківчанка