Ти в мені, як лампочка,
що проливає після сотні падінь
Своє холодне світло - синього відтінку.
Серце навиворіт,
що стрибає без парашуту в тінь,
Бо йому потрібно надпити
різнобіччя затінку.
І я б вимкнула тебе,
нарешті,
до завтра,
бо в легенях надто мало місця,
бо на ранок треба буде застрибнути в светр,
бо скоро любий грудень
і все в світі зміниться.
Closer, мій хлопчику, серце
бо я не твоя Єва,
а ти не мій Адам.
Серцебиття втратило ритмічність,
розплющилось об подушку.
Дати волю сльозам - це втратити частинку себе,
випадково.
Відкрий золоту клітку,
випусти пташку,
Бо вона завжди буде боротись в тобі,
бо вона складена із весни
І хоче з любові зерна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2020
автор: Олеся Шевчук