Пройде́ осінь мов спалах вогнів,
Поверне́ться до нас через рік.
Страх залишиться лиш у війні,
Стільки пролито крові і сліз.
Хто зна, коли скінчиться вона,
Вже мало про неї говорять.
До цих пір забирає життя,
Тримають бійці оборону.
Всі обіцяють скінчити війну,
Президенти, що йдуть до влади.
Адже мають вони ціль одну,
Чим по-більше для себе вкрасти.
-Знай, Україно, ти не одна,
Стільки можна тебе терзати?
Бо стільки страждань пережила,
Для нас усіх, ти рідна мати.
Ідуть роки, усі в тривозі,
Забира вже довго смерть синів.
Квіти, усмішки в перемозі,
Запанує мир на всій землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2020
автор: Валентина Ярошенко