Ну ось і все! Вже марево пропало.
Пройшла гроза й туман розвіявсь неохоче.
Ну ось і все! Даремно щастя ми чекали.
Пропав Твій образ і чарівні очі.
Ну ось і все. Покрили Сонце хмари,
Все вдалину вони кудись пливуть.
Не треба мучитись, якщо не в парі,
Пропав навіки спільний наш маршрут.
Ну ось і все! Панує прохолода,
І літо вже не гріє, не цвіте,
Пропало все й жаліти не виходить,
Хоча спокою й досі не дає.
Ну ось і все! Не треба повертатись,
Бо можна серце вщент розбити.
Прийшла пора, напевно, нам прощатись,
Забути може, а чи розлюбити.
Ну ось і все! Чергова зморшка,
На серці рана, а чи вже рубець?
Сльоза гаряча по обличчю котить,
Коханню нашому прийшов кінець.
Залишились в минулому... побачення...
Торкання радість... і обійми... те та се...
Скажу востаннє, -"Любий, до побачення.
Єдиний. Рідний. Ось і все".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852042
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2020
автор: М.С.