Ми, як маленькі надбиті тільця,
з тріснутим серцем
і надщербленою вірою;
Люди, що ходять по світу,
не вірять в дива
і обдирають лусочки кожної мрії
зі шкірою.
Нам би до когось в кишеню погрітись,
бо сіро на вулиці
і трішки холодно.
Та ми не можемо,
бо в нас
надто зачовгані душі
і ми надто багато ходимо.
Мимо ходимо.
Ми непричетні до всього,
забрудненні внутрішньо
і серцевина наша зігнута вчетверо.
Недотична до світла,
надломлена кимось
і ми себе ліпимо
з чого можемо.
Кожний маленький поріз болить,
а на душі зі сліз у нас озеро.
Слизько в ногах?
Піднімайся скоріш,
ти ж бо людина, не бійся,
Бо з Богом кожний маленький крок буде великим.
Ми все в світі зможемо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2020
автор: Олеся Шевчук