Шлях

Ми,  як  маленькі  надбиті  тільця,  
з  тріснутим  серцем
 і  надщербленою  вірою;  
Люди,  що  ходять  по  світу,
 не  вірять  в  дива
 і  обдирають  лусочки  кожної  мрії  
зі  шкірою.  
Нам  би  до  когось  в  кишеню  погрітись,
 бо  сіро  на  вулиці
 і  трішки  холодно.  
Та  ми  не  можемо,  
бо  в  нас  
надто  зачовгані  душі
 і  ми  надто  багато  ходимо.  
Мимо  ходимо.  
Ми  непричетні  до  всього,  
забрудненні  внутрішньо  
і  серцевина  наша  зігнута  вчетверо.  
Недотична  до  світла,
 надломлена    кимось
 і  ми  себе  ліпимо  
з  чого  можемо.  
Кожний  маленький  поріз  болить,
 а  на  душі  зі  сліз  у  нас  озеро.  
Слизько  в  ногах?
 Піднімайся  скоріш,  
ти  ж  бо  людина,  не  бійся,  
Бо  з  Богом  кожний  маленький  крок  буде  великим.  
Ми  все  в  світі  зможемо.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2020
автор: Олеся Шевчук