Сміливий вітрисько, вихором літав,
Над лісом, у гаю, впевнено вештав,
Та втратив, при долині свою силу,
Стрів осінь - панянку, красуню милу.
Тихенько, вміло, грайливо заводив,
У танці такт між нотами знаходив,
Вона вуаллю вишитою вкрила,
Упевнено, щойно ж тож замала крила.
Багряне мереживо всюди ткала,
У златі фарби, землю прикрашала,
Ховала погляд, свій сором`язливо,
Червоний колір, раптово, сміливо,
Під ноги вітру впевнено стелила,
Йому моргала та й розвеселила…
Міцні обійми, вже щасливий співав,
Цілунок – солод, сховався поміж трав.
01.10.20р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2020
автор: Ніна Незламна