Стелі з гілля над проточиною -
Жовті, як і стіни.
Чайку* тешу, парубочити,
З пе́тровою Нінкою.
…Той давно її полишив.
І я ж не чіпаю.
Нінка: «Я зістарюсь в тишах,
Зговорились? Лячні?»
Щогли й переборки, звісно,
Сам не подолаю.
Але човник, де нам тісно
З Нінкою, рубаю.
…Дужоо́ка – блискавиця
З язиком перча́стим:
«Петрика, диви́, боїться…
Би кохав – не м’явся б!»
30.09.20р.
* Ча́йка — безпалубний човен запорізьких козаків XVI—XVII ст. у вигляді величезної видовбаної колоди, по бортах обшитої дошками. Довжина — близько 18 м, ширина й висота бортів — до 4 м. Ззовні бортів для захисту від стріл і куль кріпився пояс із очерету. Чайки мали поперечні переборки й лави, щоглу з вітрилом, 10-15 пар весел, носове і кормове кермові весла, вміщували до 70 осіб
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2020
автор: Юхниця Євген