Пролітала птаха, низько над водою,
Приспустила крила, вмилася сльозою,
Зарябила річка, хвилі в жабуринні,
Ой, щемить під серцем - день розлуки нині.
Вітерець гойдає, серденько тріпоче,
Далека дорога, відлітать не хоче,
Й покидать гніздечко, де зросла, раділа,
Де посеред ночі, зіронька ясніла.
Як стрічала ранки, весело співала,
Злітала до неба, землю прославляла,
Їй рясніли роси, мережки сріблясті,
Добре тут жилося, купалася в щасті.
Чарівній калині й сонечку всміхалась,
Привітно віталась і в промінні гралась,
Тішилась землиці в пишнобарвних квітах,
Сумніви ховала в зависоких злетах.
Пролетіло літо, осінь сизокрила,
З хмарами густими небеса накрила,
Прийшов час прощатись - відліта в зажурі,
Вірю - знов прилинеш, пройдуть зими – бурі.
Пролітала птаха, низько над водою,
Приспустила крила, вмилася сльозою,
Зарябіла річка, хвилі в жабуринні,
Ой, щемить під серцем - день розлуки нині.
13.09.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2020
автор: Ніна Незламна