Зріжу троянди… я на світанку,
Всупереч долі, маєш коханку,
Якби ж відчув, так боляче нині,
Всі сподівання тепер марні.
Скажеш влюбився, як той хлопчисько,
Більш не спитаєш, чому так низько,
У очах впав й гаснеш - це ж блюзнірство,
Де ж те кохання, гордість, партнерство?
Чоловік скажеш? Схоже ганчірка,
Тебе оцінить, із часом жінка,
За брехню й зраду, теж не пробачить,
Між нас навік, ниті обірвались.
Сумнів відкину, зріжу троянди,
Сенячним ранком, всміхнусь, як завжди,
У чарівнім цвіті, є надія,
Віра в удачу, не знасне мрія,
Ще покохаю… серце зігрію,
Не уярмить у бран ейфорія!
(бран- полон)
13.09.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2020
автор: Ніна Незламна