Панянка осінь, пришвидшує ходу,
Плескає фарби по всій землі,
А я немов у літі живу,
Тону у сонячній, теплій імлі.
Й молодий ясен, зеленавий,
Змінить не хоче, одежину,
Хоч й обійма, туман ласкавий,
І сповива, немов дитину.
А на бузочку… всі листочки,
Від сонця зайчиків, гойдають,
Павук - завада… плів нитки,
Та все ж цілуночки сприймають.
Осінь пришвидшить свою ходу,
Піддавсь спокусі старенький клен,
Ранком таїв сердечну журбу,
Почервонів, засоромивсь вщент.
Чарівна осінь сипле злато,
І зіркам втіха в тиху нічку,
Адже ще планів, так багато,
Ще розмалює ліс строкато,
А я потішусь, цій майстрині.
20.09.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2020
автор: Ніна Незламна