Як згорає душа, тихо сиплеться попіл на денце,
Оксамитових днів нам ніхто не поверне тепер.
Я чекала тебе, і в чеканні трималась за серце,
Але ти не прийшов, ні колись, ні тоді, ні в четвер...
От і серпень минув...скільки впало зірок без бажання,
Бо без тебе я їх загадати ніяк не змогла.
...Я б летіла до зір, але крил не давало кохання,
З вічним болем своїм я любила тебе і жила.
А тепер я піду з чорнобривцями в "бабине літо"
Хай розплутає час невідомі життєві стежки.
Може сили знайду, щоб навчитися знову радіти,
Та для цього, мабуть, не роки вже потрібні - віки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2020
автор: majra