Читаю знову я казки Шихиризади,
А часом і сама вже їх, чомусь, пишу,
Бо у житті вже стільки напилася зради,
Що також тисячі й не одну ніч не сплю…
З казками легше жити й йти роками,
Їх можна дітям, потім внукам розказать,
Але про те, що відбувалося насправді,
В житті так часто і собі боюся нагадать…
Мої казки бувають часто про майбутнє,
Або про те омріяне, чого й не відбулось,
В казках пригадую, що трапилося путнє,
Й замовчую, якщо чомусь надірвалось…
Не можу я із Шахиризадою тягатись,
Та зрештою не маю і насправді слухачів,
Тому так часто страшно й зізнаватись,
Чого було, від мене і Диявол захотів…
Мої ж казки ніхто нічим не перепише,
Та поготів й на мови інші не перекладе,
Але пишу допоки хоче так Всевишній,
Й думки мої кудись й для чогось ще веде…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
11.09.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2020
автор: Lilafea