Може колись я тебе любила,
Як зранений птах тужила, страждала,
Як тінь сонця за тобою ходила,
І до серця кладку прокладала...
Я дарувала тобі святу любов,
Усе найкраще, що було у мене,
А ти з мого серця пив кров,
Не шанував, що було у тебе!..
Прошу, забудь мене, тебе благаю!..
І сизокрилу птаху відпусти!..
Не віднайшла в твоїй душі раю,
Ми з тобою - два різні береги...
Номер видали з телефону,
Забудь назавжди моє ім'я...
І звільни своє серце з полону,
Відпусти на вітер свої почуття...
Ти не зумів мене захистити
Від людської грози, вітрів і дощу...
Зумів розтоптати мрії - спалити
Усе святе, що звати словом "Люблю"...
Сьогодні на ключ серце закрила,
В ньому немає місця для тебе...
Нас з тобою доля розлучила,
Я - пташка, яка закохана у небо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2020
автор: Чайківчанка